Пошук по сайту

Віртуальні виставки

повнотекстова віртуальна довідка
із серії «Митці ювіляри»:
«Корифеї театру» до Міжнародного дня театру

Біберович Іван

На сцену вступив 1874 р., залишивши Тернопільську гімназію.

У період 1881–1892 рр., будучи директором театру товариства «Руська бесіда» у Львові, разом з режисером І. Гриневецьким збагатив репертуар найкращими творами українських та закордонних письменників. З цим колективом не раз виступав на Тернопільщині. Швидке мистецьке зростання театру товариства «Руська бесіда» довело австрійсько-польській знаті самодостатність української мови, літератури, мистецтва загалом.

Театр за дирекції Гриневецького – Біберовича користувався заслуженою славою і великою любов’ю публіки, адже об’єднав у собі високопрофесійний репертуар, режисуру та сценічні сили. Та з початком 90-х років театр знову занепадає. Біберович залишає сцену і переїжджає до Коломиї, яка, на той час, вже мала давні театральні традиції. Саме їй судилося стати колискою масового українського театрального руху, який охопив українське населення Галичини після 1848 р. Тут Іван Біберович працює касиром в «Ощадній касі», в залі якої ставить свої вистави Коломийський театр, і стає одним із керівників літературно-драматичного товариства імені Г. Квітки-Основ’яненка.

В Коломиї Іван Біберович збирає матеріали по історії галицького театру. Підготував рукопис до друку, але видати його не встиг.

Театральні ролі лірико-драматичного плану

• Петро («Наталка Полтавка» І. П. Котляревського)
• Гриць («Ой не ходи, Грицю…» М. П. Старицького)
• Борис («Гроза» О. М. Островського)
• Назар Стодоля («Назар Стодоля» Т. Г. Шевченка)

Каргальський Сергій Іванович

Закінчив Одеську театрально-драматичну школу Мочалової. З 1919 р. працював у Першому театрі Української Радянської Республіки ім. Шевченка (Київ). В 1922-1925 рр. – в театрі «Березіль».

У 1925-1928 рр. – організатор і директор Першої української опери у Харкові, 1928-1934 рр. – режисер Харківської української опери і Другої української пересувної опери (м. Вінниця). В 1935-1937 рр. працював головним режисером Київської музкомедії.

Театральні ролі

• Полковник конфедератів(«Гайдамаки» за Т. Г. Шевченком)
• Голохвастов («За двома зайцями» В. Василька і В Ярошенка за М. П. Старицьким)
• Банко («Макбет» У. Шекспіра)
• Фігаро («Весілля Фігаро» П. О. Бомарше)
• Ласі Греніч («Джіммі Хіггінс» Л. Курбаса за Е. Б. Сінклером) та ін.

Вистави

• «Купало» А. К. Вахнянина
• «Русалка» О. С. Даргомижського
• «Пікова дама» П. І.Чайковського
• «Продавець птахів» К. Целлера

Лопатинський Фавст Львович

1914-1915 рр. - актор театру товариства «Руська бесіда» у Львові.

1915-1916 рр. - актор трупи театру «Тернопільські театральні вечори».

1916-1920 рр. - актор «Молодого театру» у Києві.

1920-1922 рр. - актор театру ім. Шевченка.

1922-1926 рр. - актор і режисер театру «Березіль», один з його засновників. Соратник Леся Курбаса. Стояв на чолі другої експериментальної робочої трупи.

1926-1933 рр. - режисер кінофабрики ВУФКУ у Одесі, «Українфільму» (Київ та Одеса).

Вистави

• «Ярема» («Гайдамаки» за твором Т. Г. Шевченка)
• Леон («Горе брехуну» за комедією Франца Грільпарцера)
• «Нові йдуть» за твором О. Зозулі
• «Машиноборці» за твором Ернеста Толлера «Люди-роботи»
• «Пошились у дурні» за М. Кропивницьким.

Репресований у 1937 році.

Фільмографія

• 1926 рр - «Вася-реформатор», режисер у співавторстві з О. Довженком
• 1926 рр. - «Синій пакет», режисер
• 1927 рр. - «Василина», режисер
• 1929 рр. - «Суддя Рейтанеску» (інші назви - «Суддя Рейтан», «Двійник», за сценарієм М. Панкова), режисер
• 1931 рр. - «Кармелюк», режисер
• 1932 рр. - «Висота № 5» (інша назва «Немає таких фортець», за сценарієм В. Охременка), режисер
• 1933 рр. - «Роман міжгір'я», режисер, співавтор сценарію з З. П. Коломойцевим (за твором Івана Ле)

Романович Теофіла Федорівна

Дебютувала в 1867 р. у трупі О. Бачинського у Тернополі, згодом - у Кам'янці-Подільському.

З 1869 р. працювала в трупі А. Моленцького, 1873 р. організувала власну трупу і з нею виступала на східних українських землях та в Росії.

У 1874-1880 рр. - директор театру товариства «Руська Бесіда» у Львові, для якого приєднала кращі акторські сили (зокрема М. Кропивницького, 1875 р.).

У 1881-1883 рр. мала знову власну антрепризу. 1883-1885 рр. – виступала на сцені Першого Руського Драматичного Товариства у Чернівцях, після чого разом з чоловіком покинула театр.

Теофіла Федорівна прожила свої останні роки в Чернівцях на Буковині, де і померла у січні 1924 року.

Театральні ролі:

• Сваха («Одруження» М. В. Гоголя)
• Стеха («Назар Стодоля» Т. Г. Шевченка)
• Одарка («Сватання на Гончарівці» Г. Ф. Квітки-Основ'яненка)
• Терпелиха («Наталка Полтавка» І. П. Котляревського)
• Арина («Одруження» М. В. Гоголя) та ін.

Рибчинська Зінаїда Сергіївна

Вокальну освіту здобула в Музично-драматичній школі Миколи Лисенка в Києві (1904-1907 рр., клас Марії Зотової) та в студії Київської опери (1907 р.).

У 1907-1908 рр. - солістка Тифліської, 1908-1909 рр. - Пермської, 1909-1910 рр. - Харківської, 1910-1912 рр., 1916-1925 рр. - Київської, 1912-1916 рр. - Одеської, 1916-1917 рр. - Єкатеринбурзької опер.

У 1911 р., 1928 р. гастролювала в Італії.

Володіла голосом надзвичайної краси і сили, широкого діапазону, рівним в усіх регістрах. Мала прекрасну сценічну зовнішність

Партії

• Графиня, Солоха («Пікова дама», «Черевички», П. Чайковського)
• Кончаківна («Князь Ігор» О. Бородіна)
• Ратмир («Руслан і Людмила» М. Глінки)
• Лель («Снігуронька» М. Римського-Корсакова)
• Кармен («Кармен» Ж. Бізе)
• Даліла («Самсон і Даліла» К. Сен-Санса)
• Амнеріс, Азучена («Аїда», «Трубадур» Дж. Верді).

У 1930-х р. грала в Московському театрі імені Всеволода Мейєрхольда.

Ролі

• Наталія Дмитрівна («Лихо з розуму» А. Грибоєдова)
• Олімпія («Дама з камеліями» А. Дюма).

  Зінаїда Рибчинська пропагувала українську музику, зокрема, твори Миколи Лисенка.

  У 1937 р. Зінаїду Сергіївну Рибчинську було репресовано, тож на сцені вона більше не виступала.