Віртуальні виставки

Друга світова війна ввійшла в історію як вражаюча, за своїми масштабами і жорстокістю, битва проти нацистської окупації. Боротьба наших людей за волю, свободу народжувала героїв, які йшли на подвиги, проявляли мужність і героїзм, не шкодуючи сил, здоров’я і, навіть, життя.

Хмельниччині довелося пережити 1011 днів гітлерівської окупації із 1418 днів війни. Під час визволення нашого краю подільська земля стала місцем вічного спочинку більш як для 30 тисяч бійців та офіцерів Червоної Армії. Понад 15 тисяч воїнів-визволителів нагороджені орденами і медалями за звільнення Хмельниччини, в тому числі і воїни, які удостоєні найвищої нагороди – Герой Радянського Союзу.

Герой Радянського Союзу – звання, встановлене постановою Центрального Виконавчого Комітету СРСР від 16 квітня 1934 року як найвищий ступінь відзнаки, що надається за особисті або колективні заслуги перед радянською державою, пов'язані зі здійсненням героїчного подвигу.

Постановою ЦВК СРСР від 29 липня 1936 року затверджено Положення про звання Героя Радянського Союзу. Право присвоєння цього звання надавалось ЦВК СРСР, а з грудня 1936 року – Президії Верховної Ради СРСР.

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 1 серпня 1939 року проголосив, що для особливої відзнаки громадян, вшанованих званням Героя Радянського Союзу, впроваджується медаль «Герой Радянського Союзу», яка вручається одночасно з наданням звання Героя Радянського Союзу та врученням ордена Леніна. Звання Герой Радянського Союзу могло бути надане не більше трьох разів.

Цей Указ також передбачав, що при наданні другого звання Героя Радянського Союзу споруджується бронзове погруддя Героя на його батьківщині. Опис медалі було затверджено Указом від 16 листопада 1939 року, який також змінив назву медалі: відтоді вона називалась медаль «Золота Зірка».

Положення про звання Героя Радянського Союзу в новій редакції з'явилося 14 травня 1973 року, деякі зміни в нього були внесені Указом від 18 липня 1980 року. В указі вказувалося, що звання Героя Радянського Союзу «надається за особисті та колективні заслуги перед Радянською державою та суспільством, пов'язані із здійсненням героїчного подвигу». Новим було те, що при повторному та наступних нагородженнях Героя Радянського Союзу медаллю «Золота Зірка» йому щоразу знову вручався орден Леніна. У 1988 року дане положення змінили й встановили, що орден Леніна вручається тільки при першому врученні медалі «Золота Зірка». Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу носиться на лівому боці грудей над усіма іншими орденами та медалями СРСР.

За уточненими даними на Хмельниччині нараховано 136 Героїв Радянського Союзу з них 84 - уродженці, 37-ми героям це високе звання було присвоєно посмертно.

Цього року Героям Радянського Союзу Семену Васильович Хохрякову та Леву Львовичу Шестакову, які звільняли Хмельниччину виповнюється 100 років від дня народження.

Семен Васильович Хохряков

Двічі Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир танкового батальйону 54-ї гвардійської танкової бригади Васильківського 7-го гвардійського танкового корпусу 3-ї гвардійської танкової армії, гвардії майор.

Народився 31 грудня 1915 року в селі Коелга (нині Єткульського району Челябінської області) в сім'ї робітника. У 1923 році поступив на навчання в школу Міськпромуча міста Копейськ Челябінської області, по закінченні якої працював електрослюсарем на шахті.

У Червоній Армії з 1937 року. У 1939 році закінчив Військово-політичне училище імені В.І. Леніна. Учасник боїв з японськими загарбниками на річці Халхин-Гол у 1939 році.

Під час радянсько-німецької війни С.В. Хохряков – воєнком танкового батальйону на Західному і Калінінському фронтах. Брав участь у боях під містами Барановичі в 1941 році, Веліж в 1942 році. У 1942 році йому присвоєно військове звання майор. У 1943 році закінчив Вищу офіцерську бронетанкову школу.

З січня 1944 року гвардії майор С.В. Хохряков – командир танкового батальйону 54-ї гвардійської танкової бригади на 1-му Українському фронті. Батальйон Хохрякова визволяв Україну, знищивши велику кількість танків, самохідних і артилерійських гармат, мінометів, живої сили противника. На рахунку екіпажу танка самого комбата С.В. Хохрякова налічувалося 9 гармат і мінометів, 10 танків, 5 автомашин, 120 солдатів і офіцерів.

За участь у Проскурівсько-Чернівецькій наступальній операції Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 травня 1944 року гвардії майору Хохрякову Семену Васильовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за звільнення міст Старокостянтинова і Проскурова. За хоробрість, мужність і вміле керівництво бойовими діями при звільненні польського міста Ченстохово 10 квітня 1945 року Семен Васильович удостоєний другої медалі «Золота Зірка».

16 квітня 1945 почалася Берлінська операція, в якій брав участь і танковий батальйон гвардії майора С.В. Хохрякова, який входив до складу 54-ї гвардійської танкової бригади Васильківського 7-го гвардійського танкового корпусу 3-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту. Батальйон С.В. Хохрякова йшов у голові наступаючої колони. І першим натрапив на засідку. Сталося це 17 квітня 1945 року о пів на четверту ранку. Вже пораненого комбата вели до танка, його ординарець Шевченко і майор Мальцев. Розірвався поруч снаряд, який поклав на землю всіх трьох. Їх рани виявилися смертельними, С.В. Хохрякова поховали в місті Василькові Київської області.

Музеї, присвячені пам'яті Хохрякова С. В. відкриті в місті Копейськ і селі Коелга Челябінської області. В місті Копейськ йому встановлено пам'ятник і його ім'ям названо вулицю. Пам'яті легендарного земляка присвячені турніри з боксу, що проводяться в Копейську і Челябінську.

Література про С.В. Хохрякова

1. Бугай Е. Из когорты мужественных / Е. Бугай, М. Макухин. – Львов, 1978. – С. 219-221.
2. Герои Советского Союза: краткий биогр. слов.: в 2-х т. – М., 1988. – Т. 2. – С. 693.
3. Хохряков Семен Васильович (1915-1945) // Великая Отечественная война. 1941-1945. События. Люди. Документы: краткий ист. справ. – М., 1990. – С. 374.
   * * *
4. Рагозін І. Перша зірка Героя // Рад. Поділля. – 1983. – 14 верес.
5. Урсулов І. Навічно в наших серцях // Зоря комунізму. – 1984. – 9 берез.

Лев Львович Шестаков

Радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1942), в роки німецько-радянської війни командир 69-го винищувального авіаційного полку (Окрема Приморська армія), полковник.

Народився в селі Авдіївка Ясинуватського району Донецької області у сім'ї робітника. Закінчив 6 класів фабрично-заводського училища (ФЗУ). Працював слюсарем-інструментальником в залізничному депо станції Авдіївка. Навчався в Дніпропетровському інституті інженерів залізничного транспорту. Навчаючись в інституті, вступив до Дніпропетровського аероклубу. У Радянській Армії з 1934 року. Закінчив військово-авіаційну школу пілотів у місті Луганськ, це була 11-а Ворошиловградська школа пілотів. З 1935 р. служив у другій винищувальній ескадрильї під Києвом. Учасник Громадянської війни в Іспанії 1936–1939 років. У повітряних боях знищив 8 літаків противника особисто і більше 30-ти в групі з товаришами, за що був нагороджений орденами Леніна і Червоного Прапора.

Після повернення на батьківщину служив командиром винищувальної ескадрильї в Ростові-на-Дону. На фронтах німецько-радянської війни – з червня 1941 року. Командир 69-го винищувального авіаційного полку (Окрема Приморська армія) майор Шестаков, проявляючи відвагу та мужність, вміло керував бойовою діяльністю полку. При обороні Одеси до вересня 1941 року особисто збив 3 ворожих літаки та 8 літаків у груповому бою. Крім того, на дообладнаних винищувачах І-16 проводив штурм військ противника, скидаючи на нього авіабомби та обстрілюючи реактивними снарядами.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1942 року за мужність і відвагу, проявлені в боях з ворогом, Шестаков Л.Л. удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

У липні 1942 був призначений командиром особливого винищувального полку на Сталінградському напрямку, призначеного для завоювання переваги в повітрі (9-й ГВАП). До полку направляли льотчиків, які здобули не менше 5 повітряних перемог. «Спецполк» під командуванням Шестакова збив близько сотні ворожих літаків і став одним з найрезультативніших полків Сталінградської битви. Сам Шестаков майже щодня вилітав на бойові завдання, збільшивши свій особистий рахунок до 11 перемог. 10 січня 1943 року Шестаков вступив в бій з трьома винищувачами противника; один він збив, але сам теж був підбитий, отримавши при цьому поранення в голову і під лопатку. Наприкінці літа 1943 року Шестаков був призначений заступником командира 6-ї Гвардійської винищувальної авіаційної дивізії, але довго на цій посаді не прослужив, прийнявши командування 19-м винищувальним авіаполком – першою авіаційною частиною спеціального призначення, створеною з ініціативи командувача В. Смаршала, для ведення «вільного полювання».

У наказі Військово-Повітряних Сил Червоної Армії вказувалося, що до січня 1944 року Лев Шестаков здійснив більше 200 бойових вильотів (з них 65 на штурм військ противника), брав участь у 82 повітряних боях, збив 15 літаків особисто і 11 у складі групи, а з урахуванням боїв у Іспанії, зробив близько 400 бойових вильотів і на своєму рахунку мав 23 особисто і 44, в групі з товаришами, збитих літаків.

Полковник Л.Л. Шестаков загинув біля села Давидківці (Хмельницький район Хмельницької області) 13 березня 1944 року. У цей день він збив одну Ju - 87 , а після атакував другою. За радянською версією, Шестаков розстріляв його з близької дистанції, Юнкерс вибухнув і літак Шестакова був зруйнований повітряною хвилею. Шестаков покинув літак, але його парашут не встиг розкритися. Тіло Шестакова було знайдено тільки в травні, коли розтанув сніг .

Похований гвардії полковник Л. Л. Шестаков у братській могилі біля вічного вогню в місті Хмельницькому. На місці загибелі Героя встановлено обеліск.

Література про Л. Л. Шестакова

1. Лавриненко В. Його позивний – Сокіл-1: повість. – К.: Молодь, 1975. – 206 с.: іл.
2. Бугай Е. Из когорты мужественных / Е. Бугай, М. Макухин. – Львов, 1978. – С. 243-245.
3. Герои Советского Союза: краткий биогр. слов.: в 2-х т. – М., 1988. – Т. 2. – С. 779.
   * * *
4. Макухін М. Дзвони пам’яті // Рад. Поділля. – 1987. – 22 лют.
5. Шуляк В. Подвиг Льва Шестакова // Поділ. вісті. – 2002. – 9 трав.

Список рекомендованої літератури

1. Великая Отечественная война. 1941-1945. События. Люди. Документы: краткий ист. справ. – М.: Политиздат, 1990. – 464 с.: ил.
2. Герої визволення України / авт. упоряд. П.Л. Машовець. – К.: Україна, 2007. – 111 с.: іл.
3. Герої Радянського Союзу: Хмельницька область: 75-річчю області присвячується: бібліогр. покажч. – Хмельницький, 2012. – 160 с.
4. Герои Советского Союза: краткий биогр. слов.: в 2-х т. – М., 1988. – Т. 2. – С. 779.
5. Подвиг їх безсмертний... – К.: ПП С.Д. Пантюк, 2010. – 71 с.